Точка відліку: як виглядала українська державність 100 років тому?
Вдивляємось в природу наших революцій у новому циклі радіолекцій спільно з Культурним Проектом. Віталій Скальський, кандидат історичних наук, та програмний менеджер культурного проекту Ольга Курна згадали, як формувалась українська державність 100 років тому і яке це мало значення.
Точка відліку змін у політичній системі
«Загальноприйнята дата – це лютий-березень 1917-го року. Революція в Росії – ми починаємо свою українську революцію. Але насправді не один рік непростий, а, фактично, десятиліття. Від літа 1914-го, коли почалась Перша світова до 1921 – 1923 рр., коли в Україні продовжуються революційні процеси. »
«Коли в Києві стало відомо, що в Петрограді немає царя, відбувся емоційний вибух. Практично не було дня без якогось мітингу, з’їзду: постійно щось відбувалося. »
Події поза Києвом
«В спогадах Юрка Тютюнника [ред. – український військовий діяч] є історія про збори у Севастополі: великий зал, повно революціонерів. Він питав: “Чи є тут взагалі українці?” – третина залу підняла руки; “Чи є в залі малороси?” – ще третина залу підняла руки; “Чи є в залі хохли?”– те ж саме. Фактично, в Криму весь зал зібрався український.»
Весна 1917 року – це той момент, коли українці почали усвідомлювати, ким вони є.
«На Наддніпрянщині прихильниками термінового проголошення незалежності був Міхновський і його Українська Народна Партія. Але в російському політикумі боялися слова “Україна”. Для них була шоком двадцятитисячна українська демонстрація у Петрограді: виявляється, що люди на конях, зі зброєю, – це студенти, робітники заводів. Відтоді в Росії постало питання: “Що нам робити з Україною?.»
Всеукраїнський національний конгрес
«Конгрес зібрався у 1917 р. Серед російських політичних сил з’явилася чутка, що українці будуть проголошувати незалежність, хоча ми і близько про те не думали. Грушевський страшно боявся звинувачень у астрофільстві. Фактично, на всіх діячів українського національного руху були заведені кримінальні справи, а в Києві стояв великий гарнізон російської армії. Визнання Тимчасовим урядом права поляків і фінів на власну державність породило надію, що і українцям таке дозволять. Але цього не сталося»
Перший Універсал Української Центральної Ради
«З юридичної точки зору Перший універсал майже нічого не давав українцям. Декларація про те, що ми самі будемо творити власне життя. Почали виникати українські ради в повітах. Вони не були органами влади, але, тим не менше, збирали величезні гроші на рідну справу.»
У свідомості було важко зруйнувати стереотип братського хорошого росіянина.
«Тимчасова російська влада була досить слабка для того, щоб щось придушувати. Армія на той момент почала розвалюватись, її загальний моральний рівень впав. Тому було досить важко відправити військо придушувати українців, тим більше, що 40% солдат були ними.»
Другий Універсал Української Центральної Ради
«Перший Універсал був бомбою для росіян. Миттєво в Київ примчалися міністри, розпочались переговори. Врешті було досягнуто компромісу у вигляді Другого Універсалу. Тимчасовий уряд призначив для чотирьох з половиною губерній свій орган – Генеральний Секретаріат. Центральну Раду не визнавали українським парламентом. В обмін на Другий Універсал, Росія пообіцяла декларацію про автономію. Але після повернення в Петроград, більшість міністрів були проти. Стався розкол. Українське питання призвело до кризи уряду.»
Українська Народна Республіка
«25 жовтня в Петрограді більшовики скидають Тимчасовий Уряд, практично ніхто на його захист не став. Був проголошений Третій Універсал, де сказано: “Віднині Україна є Українською Народною Республікою.”
«В грудні 1917 року, уряд вже проголошеної УНР видає розпорядження про припинення надсилання в Росію вагонів із зерном. Тут же збирається селянський з’їзд Харківської губернії, який постановив, що вони будуть це продовжувати, адже більшовики платять. У свідомості було важко зруйнувати стереотип братського хорошого росіянина.»
Втрата незалежності
«В грудні 1917 року більшовики розпочали наступ, а у лютому 1918-го українці відступили з Києва. А хто володіє Києвом, той володіє і Україною. Потім УНР підписала Берестейський мирний договір з країнами Четверного союзу і ті надали військову допомогу. Буквально за весну вся Україна була очищена від Червоної армії. До складу Української Держави Павла Скоропадського ввійшла і частина російських та білоруських міст.»
«Скоропадського було за що критикувати, але він створив апарат влади, відновив порядок приватної власності. Україна була острівцем стабільності на фоні Російської імперії. Наприкінці 1918-го року німецькі війська поїхали додому, Петлюра та Винниченко організували повстання проти гетьмана, тому йому довелось виїхати у Європу. Цією нестабільністю скористались більшовики.»
«Тоді більша частина українців нейтрально ставилася до них, люди ще не пережили воєнний комунізм, терор, Другу світову. Є така думка, що тільки Голодомором вдалось переламати хребет українському селянству, змусити його підкорятися більшовикам.»
Європа хворіла на соціалізм. Селянам теж подобались такі слогани, як “хто працює, той і їсть”.
Махновщина
«Махно став квінтесенцією українського руху. У 1919-му він спробував зробити рейд в сторону Царицина (сучасний Волгоград). В українських селах він мав усе: їжу, житло, людей – а от у російських підтримки не було, тож він був змушений повернутися. Для Махна велика частина російських земель була Україною”.»
«31 серпня 1919-го року у Київ одночасно із заходу входить українська армія, а зі сходу – біла гвардія. Вони стикаються на теперішньому Майдані Незалежності біля міської думи. Виникає суперечка: який прапор вішати – жовто-блакитний чи російський триколор? Хто звільнив Україну від більшовиків? Київ – це столиця України чи це “мать городов русских”? Але і прапор на міській думі не гарантував того, що населення цього міста підтримає завойовників.»