Третій сольний альбом Тома Йорка, соліста та фронтмена Radiohead. Третій і перший альбоми звучать як цілісна незалежна робота. Щось між антиутопічним соціальним безладом та внутрішнім глибоким монологом.

Для тих, хто знайомий із творчістю Radiohead, може постати питання: «Який сенс у сольному проєкті, коли емоційно він суміжний із більшістю робіт групи? Їм і так вдається збирати стадіони із достатньо неформатною, навіть “не стадіонною” музикою».
І навіть якщо музичні погляди фронтмена не є основними (як це часто буває в гуртів) – Radiohead достатньо сильно спрямовані ідеями Тома Йорка. Можна припустити, що соло альбоми (включно з останнім), є своєрідним “архівом” більш електронної музики, яка структурно відрізняється від композиції робіт легендарної британської групи.

На початку цього місяця дивна реклама з’явилась у лондонському метро від ANIMA Technologies. Компанія пропонувала усім охочим зазирнути у власні сни, побудувавши так звану Dream Camera (укр. Камера сну).
Дана технологія мала допомогти людям повернути або ж сфотографувати сни, стверджуючи: «Лише зателефонуйте – і ми повернемо ваші сни назад!»

Проте зацікавлені потенційні клієнти на свій телефонний дзвінок чули лише те, що діяльність Anima technologies була припинена органами влади. А в кінці – частина треку “Not the News” із на той момент ще не випущеного альбому Тома Йорка.

Що це за реклама? Як усе зрозуміти? Є лише два варіанти – або це реклама пост апокаліптичного трилера, або промо для нового альбому Тома Йорка.

Як виявиться, останній варіант правильний. Тематика альбому – сни та антиутопія технологічного майбутнього. Майбутнього, яке стрімко перетікає у теперішнє.

Тенета людської свідомості завжди були заплутаними для Тома Йорка. Тож не дивно, що музикант, який оспівує наркотичну ритміку буднів й підроблені пластикові дерева, пропонує пасажирам Лондонського метро зазирнути у власні сни.

Так, новий альбом «ANIMA» переповнений тематикою солодких снів та тяжких кошмарів, від яких тікають самотні сомнамбули.

The Eraser та The Kings of Limbs — свідчення про любов Йорка до електронної танцювальної музики.

Разом з тим, ANIMA — чи не перша сольна робота, у якій відчувається, що він та його багаторічний музичний партнер Найджел Годріч вхопили суть, створивши електронний біт, якісно відмінний від сучасних тенденцій.

Важливим був і вплив Джеймса Холдена та його лейблу Border Community на загальну риторику альбому – елементи авангардного техно у щільних, масивних басових звуках синтезатора та пронизливих пульсаціях. І все ж, попри відчутне електронне спрямування, ANIMA не надто підв’язаний до електроритміки. Подібно до коливання струни – темп спадає і наростає, масивні звуки синтезатора плавають, немов на хвилях, залишаючись неспокійними та “голодними” аж до кінця.

Вражає і мінімальна кількість прийомів, які дозволяють створити цілий мікроклімат сірої техно-антиутопії. Деякі пісні формуються всього лише із декількох синтезованих патчів (тембрів), мінімалістичні барабанні партії складаються із ледь чутного білого шуму, а також раптових та ритмічних ударів у бас-барабан.

За словами автора, ANIMA – продукт затяжної тривоги. Не дивно, що альбом відчувається холодним. Він так і звучить – вібрації та пронизливі пульсації, які повторюються із різною частотністю у всьому альбомі.

Натомість, кожен трек має свою оригінальність. Зокрема, імпульсивні басові партії у «Impossible Knots» несуть в собі елементи афробіт-ритміки, а «Runwayaway» повен сахарськими блюзовими мотивами таємничих туарегів.

Тематика ж треків є суміжною та струнко виведеною. У “The Axe” піднімаються питання наукового прогресу та цілей, яким він слугує сьогодні. Проте, тексти пісень все ж залишаються плавними й непомітними, немов вирваними із більш масивного контексту.

Поява ANIMA збігається із виходом однойменного короткометражного фільму від Пола Томаса Андерсона. Хореографія у фільмі була поставлена на три композиції: Traffic, Now the News, Dawn Chorus. Сам фільм продовжує головну тематику ANIMA – суміжність реальності і сну.

Перша сцена – пасажири у метро, краєм ока можна помітити рекламу від таємничої ANIMA Technologies. Усі вони  у певний момент починають хитати головами у такт мелодії, яка грає за кадром. А вже за мить – це єдиний організм, який виконує ексцентричні рухи, стаючи колективною машиною, де громіздке соціальне «Ми» заміняє крихке «Я».

У фільмі можна знайти чимало посилань на роботи Бастера Кітона, на Алісу в країні Чудес чи Мері Поппінс. Йорк має знайти брюнетку, яку побачив у вагоні (це акторка Даяна Рочіоне, партнерка Тома у реальному житті). Проте знайшовши її, він опиняється самотнім. Невже це був сон?

Том Йорк та Даяна Рочіоне в ANIMA

Альбом і фільм закінчуються під Dawn Chorus — одну з найгарніших пісень, написаних Йорком про втрату, жаль та співчуття. Це — своєрідне прощання із старим присвячене усьому, що чекає попереду:

In the middle of the vortex //
The wind picked up //
Shook up the soot //
From the chimney pot //
Into spiral patterns //
Of you, my love.

(укр. У середині виру // Вітер підняв у повітря, // Розпорошив сажу // Із димової труби // У спіральні візерунки // Які нагадують тебе, моя кохана).

Том Йорк дуже точно передав відчуття втрати, яке переживає окрема людина. Тут – за нею сумує увесь світ, усе довкола тепер існує марно, як маленькі піщинки, що ледь видніються на світлі.

Деякі критики стверджували, що сольні роботи Тома Йорка звучать неповними, немов незакінченими. Проте, фронтмену Radiohead вдалося довести протилежне своїм останнім «сонним» альбомом.

Альбом сприймається як меланхолійна та довершена робота музиканта; як дещо відмінне за звучанням та музичною композицією.

Як крихка реальність. Як міцний сон, у якому є власний мікроклімат та мелодика.

Слухати альбом ANIMA: Spotify, Apple, Google.

Оригінал статті: https://pitchfork.com/reviews/albums/thom-yorke-anima/