Остання радіолекція Культурного проекту з циклу «Революції». Роздуми дослідника Інститута історії України НАН Володимира Головко про те, яке значення Революція Гідності має для нашої держави, та чому вона призвела до того, що відбувається зараз. Подія, що досі тривожить серця українців. Зима, що нас змінила.

Чинники революції

«Революція Гідності була стоп-краном проти того, щоб Україна рухалася в напрямі російських та євроазійських контраверсійних проектів. Вона зупинила рух, але постало питання, куди далі рухатися країні?»

«Суспільство тоді було готове погодитись на авторитарну консолідацію режиму Януковича в обмін на дієву європейську інтеграцію. І ось Україна впритул підійшла до євроінтеграції, але у листопаді 2013-го року президент різко розвернув той потяг. І на такий поворот суспільство сказало “ні”, зірвало локомотив, що рухався не в західному, а у східному напрямку.»

Анексія Криму

«Цитую свідчення, яке дав Геннадій Москаль, нинішній Голова Закарпатської ОДА»:

«Я знайшов людину, яка була присутня на нарадах Януковича 2013 року. Вона розповіла, що після зустрічі з Путіним 9 листопада і повернення в Україну, Янукович зібрав закриту нараду для наближених осіб і повідомив, що не підпише асоціацію з ЄС у Вільнюсі. На попередження, що це викличе новий Майдан і, можливо, призведе до революції, Янукович відповів буквально таке: “Якось із Майданом і Революцією ми впораємось. Путін сказав чітко, що після підписання асоціації забере Крим із Севастополем, а потім Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одесу, Запоріжжя та Харків.” – а коли я спитав, як пояснити людям зрив асоціації, відповів: “Ось тобі 9 мільярдів, так і поясниш: компенсація від Росії.”  Власне кажучи, вже восени було відомо про ризики з боку Росії. Більше того, є свідчення, що у листопаді СБУ проводила військові тренування по деблокуванню кримського парламенту.»

Суспільство сказало “ні”, зірвало локомотив, що рухався не в західному, а у східному напрямку

«Слід згадати, що ще 2010 року в Криму існувала дуже жорстка система, побудована на особистій лояльності Януковича. Коли його скинули у кінці лютого 2014-го, вона розвалилася, призначили Аксьонова, який і очолив цей сепаратистський рух за спинами ввічливих людей. Росіяни датують початок операції 20 лютого 2014 року. Хоча Путін у своєму пропагандистському фільмі “Крим. Повернення додому” доводить,що рішення про півострів почав розглядати лише в останніх числах місяця.»

Окупація Донбасу

«За нашою гіпотезою, перший етап сепаратизму ЛНР та ДНР був нічим іншим, як маневром відволікання революційних настроїв від Криму. На той момент ми більш-менш могли йому протидіяти. Кардинально новий етап починається з 12 квітня 2014 року, коли банда Гіркіна зайшла у Слов’янськ зі зброєю. Росія дестабілізує ситуацію в Україні за допомогою своїх спецпризначень. Далі відбувається військова фаза: до перемир’я у червні 2014-го і після, коли українські частини пробивалися вздовж українсько-російського кордону, а  Гіркін та компанія прагнули евакуювати “столицю” з Донецька ближче до Москви. З 24-го серпня починається нова фаза, коли російські регулярні частини ввійшли на територію України щоб не допустити військової поразки сепаратизму і ввели за собою спецслужби. Вона закінчується першими Мінськими угодами, наступна закінчилась другими Мінськими угодами. Починається фаза сьогодення – військово-дипломатична.»

Повзуча війна на Донбасі, в якій наші солдати гинуть щодня, а дипломати ведуть переговори.

Повернення втраченого

Крим

«Наразі для влади важливіше отримати додаткові відсотки на чергових виборах, ніж повернути Крим. Питання Донбасу – це, скоріше, питання урегулювання. 3-5 років слід витратити на заспокоєння, не кажучи вже про подальшу інтеграцію регіону. Щодо півострову, то влада намагається тримати його на порядку денному у форматі санкцій, блокування транспортних артерій.»

«Треба почати з тих сфер, які ми контролюємо, тобто економіки та політики. Мені здається, що варто ініціювати національну дискусію про те, який Крим ми повертаємо: землю, людей, національно-культурну автономію. Кожен розуміє під поверненням Криму своє. Найближчі перспективи – 20-25 років. Історія піде важким шляхом навіть якщо Росія не буде заважати, а ми знаємо, що вона буде. До того ж є інші потужні сильні гравці в регіоні.»

Донбас

«Я виділяю три рівні конфлікту, що існують одночасно. Перший – конфлікт Росії та Заходу, гравців світової арени. Другий – Росії та України, бо ми прагнемо стати європейською державою, а сусід хоче нас в “русский мир”. І третій – внутрішній громадянський конфлікт, бо є різниця в історичній пам’яті різних регіонів країни. Припинення війни неможливе без вирішення верхнього рівня, поки Росія є сильною ядерною державою. Але зараз він вже на стадії пошуку компромісу. Друге – вирішити російсько-український конфлікт. Інтеграція Донбасу не йтиме легко. Україні слід розробити чітку стратегію.»

Поки ми мовчимо, Росія маніпулює

Коли закінчиться революція

«Державу ведуть еліти, тому головне – припинення ворожнечі між ними та суспільством. В рамках дослідження я передивлявся опитування населення Криму 2008 чи 2009 року. З-поміж інших ставили питання: “Який найбільший ворог для Криму?”. 50 чи 75 % населення відповіло, що це НАТО, коли ж експерти відповіли: Росія. Тобто еліта (експерти) краще розумілися на реаліях політики, хоча й не могли нічого вдіяти за протилежної думки людей. Слід зрозуміти, що в питаннях безпеки суспільна думка має невелику вагу і якщо є необхідність вступати в НАТО, то краще це зробити, незважаючи на те, скільки людей проти. В питаннях економіки та політики навпаки. Так склалося, що еліти завжди прагнуть грошей і влади, а суспільство – незалежність від того, чи підкинуть стипендію, гречку чи інше під чергові вибори.»

«В будь-якому разі для держави Революція Гідності стала позитивним моментом, не зважаючи на колосальні жертви. Вона показала, що Україна прагне бути вільною та демократичною. Суспільство спроможне натиснути стоп-кран, коли держава прямує в невірний бік!»

Радіо (А)