Київський поет Бенедикт Лівшиць у своїх знаменитих спогадах “Півтораокий стрілець” охрестив найвидатніших жінок авангарду “амазонками, скіфськими наїздницями”. Не дивно, адже їм доводилося мати сміливість та силу суперечити патріархальним канонам та ще й при цьому здійснювати мистецькі революції наперекір бундючним портретам та реалістичним пейзажам. Олександра Екстер серед цих “амазонок” перша.

Витончена інтелектуалка, що володіла кількома мовами, подорожувала світом та спілкувалась у колі найвизначніших митців свого часу – Пікассо, Брак, Леже, Аполінер, Софіічі, Марінетті. Вона була мостом між світом українського, російського авангарду та новітнім мистецтвом Західної Європи. Привезла кубофутуризм до України, навчила Пікасо користуватись яскравими барвами, реформувала світову сценографію і поєднала авангардне мистецтво з народними українськими вишивками.

Олександра Олександрівна Григорович народилася 18 (6) січня 1882 року в місті Білосток Гродненської губернії (нині це територія Польщі). Її батько був білорусом, мати – грекиня. Згодом разом з дворічною донькою сім’я переїхала до Сміли. Потім батько отримав роботу в Києві, і на 35 років це місто стає рідним домом для художниці.  Вона закінчила Ольгінську гімназію, навчалась у Миколи Пимоненка в Київському художньому училищі разом із Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком, приватно відвідувала студію Сергія Світославського.

1903 року чарівна Олександра закохала в себе київського адвоката Миколу з німецьким прізвищем Екстер. Вони побралися. У подружжя не було дітей. Мисткиня приділяла весь свій час мандрам та мистецтву. До того ж київське провінційне життя і освіта (на початку ХХ століття Київ був саме таким) не задовольняло енергійну та допитливу художницю.

З 1907 року починаються її мандри. Спочатку вона їде в Москву. Далі — Париж! Завдяки Аполінеру знайомиться з Пікассо, Браком, і таким чином опиняється в самому серці європейського мистецтва. Олександру Екстер захоплюють ідеї кубізму та кардинально змінюють усю її подальшу творчість. Вже в Києві вона розповідає про пошуки Пікассо і Брака. Навколо Екстер збираються молоді митці.

Виставкове життя у Києві на початку 1900-х не відрізнялось великим розмаїттям. Тому виставка нового мистецтва “Ланка”, організована Олександрою Екстер та Давидом Бурлюком на Хрещатику у 1908 році, стала надзвичайною подією. Але провінційний смак киян 110 років тому виявився непереборним. Виставку дуже погано відвідували, до того ж за вхід потрібно було ще й платити.  Звісно, для непідготованої публіки, яка звикла переважно до салонного мистецтва, сині бики і фіолетові портрети в крапочку були чимось складним до розуміння.

Перше розчарування не змусило Олександру Екстер зупинитись. Вона наполегливо продовжувала знайомити Київ з новітніми пошуками мистецтва і в 1914 році знову ж на Хрещатику разом з Олександром Богомазовим відкрила виставку “Кільце”, яка теж пройшла без ажіотажу з боку публіки. А от критики й цього разу використали нагоду потренувати своє зубоскальство.

Кубісти вважали колір незначним і уникали яскравих фарб. Олександра Екстер не могла довго стримувати свою любов до кольору, яка в неї, ймовірно, була успадкована від М. Пимоненка і народного мистецтва. Вже в 1914 році вона пише “Натюрморт з писанками”, де в кубістичну картину вриваються яскраві відкриті барви. Вона ж надихнула Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Після спілкування з Екстер засновник кубізму різко розширює свою палітру та сміливо вживає усю гаму кольорів, не оминаючи й контрастів.

Олександра Екстер увійшла в історію мистецтва перш за все завдяки своїм реформаторським ідеям в сценографії. Вона запропонувала замість пласких розмальованих декорацій використовувати складні багатоярусні кострукції, займаючи таким чином весь простір сцени, а не лише її підлогу. Друге театральне новаторство – костюми, які були співзвучні з кольоровим рішенням тла.

Лише три вистави у Камерному театрі принесли їй всесвітнє визнання як реформатора сценографії та театрального костюма —  “Фаміра Кифаред” (1916 р.), “Саломея” (1917 р.), “Ромео і Джульєта” (1921 р.). А. Ефрос називав декорації Екстер «урочистим парадом кубізму». Цікаво, що саме у Камерному театрі Олександра Екстер запропонувала розмальовувати обличчя акторів як доповнення до костюмів. Разом із епатажами Ларіонова і Бурлюка ці спроби стали протоформами боді-арту.

У Києві Екстер працювала над декораціями для балетів Броніслави Ніжинської. Крім того, Екстер звертає увагу на освітлення як об’єкт драматичної дії і запрошує електромонтера до співпостановки п’єс. Не виключено, що саме Київ став місцем народження світлових ефектів та перетворення освітлювача на режисера світла. Зрештою, недарма Олександру Олександрівну називали “Пікассо сценографії”.

1918 рік став доленосним для О. Екстер. Після сенсаційної московської прем’єри “Саломеї” Екстер повернулась додому на свята, але її приїзд затягнувся до середини 1920-го через політичні події в Україні та хворобу чоловіка. В Києві з’являється студія Олександри Екстер.

“Школа Екстер” була не просто традиційною школою з системною освітою. Заклад був ще й місцем зустрічі творчих особистостей. Більшість її колишніх учнів (В. Меллер, О. Тишлер, А. Петрицький, О. Хвостенко-Хвостов, І. Рабинович, К. Редько, П. Челищев та ін) так і не змогли позбутись ніколи її впливу – “екстерівщини”. Після захоплення більшовиками влади у Києві, Екстер втікає до Одеси, де також продовжує викладати.

Останнім містом свого життя вона обрала Париж. У Франції було непросто. Вона чекала, що її запросить Броніслава Ніжинська поставити балет саме у Дягілева вже в Парижі, що Таїров покличе її знову до Камерного театру. Але нічого не відбувалось. Олександра Олександрівна без діла не вміла сидіти: вона шила одяг, розписувала керамічний посуд, створювала маріонетки, робила авторські книжки Les Livres manuscripts. В цей час вона також викладала в Академії сучасного мистецтва в Парижі на запрошення Ф. Леже. Останні роки Екстер прожила самотньо у передмісті Фонтене-о-Роз, де померла 1949 року.

У 2008 році в Національному художньому музеї України відбулась перша ретроспективна виставка Олександри Екстер в Україні. Експозиція з понад 50 робіт художниці була доповнена колекцією української дизайнерки Лілії Пустовіт за мотивами творчості Екстер.