29 серпня — 5 вересня відбувся вісімнадцятий фестиваль Jazz Koktebel. Радіо Аристократи підготовувало присвячений фестивалю спецвипуск, записаний прямо з місця проведення. Про те, як почуваються нові імена української музики на сцені легендарного фестивалю, про нову локацію, кримську тему в програмі — у спілкуванні з президенткою фестивалю Лілією Млинарич, гуртами Junket, Atomic Simao та zfeelz.

 

Після анексії Криму фестиваль чотири рази змінював локацію. Президентка фестивалю Лілія Млинарич — про нове місце проведення та чому фестиваль цього року відбувається саме тут:

 

Доброго дня всім, рада усіх привітати. Дійсно, фестографія — це цікава історія, нам є що розповісти. Ми опинились у Щасливцево, це найближче місце, яке можливо було знайти з точки зору повернення до Криму, це Джанкойський район Криму — 47 км до Криму фізичного, того напівострівного Криму, який є нашою батьківщиною і місцем народження. До Коктебеля — трошки більше, місцеві жартують, що за хорошої погоди звідси можна побачити Карадаг. Можливо, він нам і допомагає проводити цей фестиваль. 

Селище Щасливцево — досить дикий і маловідомий куточок півдня України, сюди непросто і довго добиратись, з Києва — близько 13 годин. Якщо прогулятись поза фестивальними локаціями, можна не зустріти взагалі нікого. Місцями складається враження, що тут туристичний сезон закінчився не на днях, а років 35 тому. Утім, перші декілька днів фестиваль працював з вільним входом. Це було зроблено в першу чергу для того, щоб познайомити місцеве населення з явищем фестивалю як такого та новою українською музикою у всьому її жанровому розмаїтті. 

 

Одними з перших, хто виступив до відкриття основної програми фестивалю, були київські Junket. Гоша, Андрій та його колега по гурту Atomic Simao розповіли про свої враження від виступу для місцевої непідготовленої публіки:

 

Георгій Вальчук, Junket:

З приводу публіки — коли ми приїхали 31-го, ми слухали різні гурти, і мене дуже здивувало, що уся публіка сидить, хоча музика була дуже драйвова. Це було дуже незвично бачити, нагадувало Маріїнський парк, сцену-мушлю. Але вчора, коли ми почали грати, я взагалі відключився від цієї думки — сидять та й сидять. Не те, щоб байдуже, але що я можу зробити. Потім я побачив, що і малі і старі люди, які там були, почали танцювати і вриватись. Був дід під сценою, який нас не відпускав, він після кожного треку щось нам кричав. Спочатку я подумав, що він, напевно, щось випив, а виявилось, що він намагався сказати: «Ви не розумієте, що ви робите! У вас така енергетика! Фестиваль почався саме сьогодні з вашого виступу!».

Я був дуже здивований, коли він розповів про свій величезний музичний бекграунд і що він полюбляє Френка Заппу ще з тих часів. Було несподівано і приємно. До сих пір люди висловлюють подяку.

 

Андрій Волков, Atomic Simao:

Я приїхав лише сьогодні, але вже почув відгуки про виступ Junket — лише позитивні. Навіть таксист, який нас підвозив, довіз безкоштовно. Сказав, що дуже дякує хлопцям, тому я не сумніваюсь, що було дуже круто і драйвово. Щодо локації — прикольне місце, я тут уперше, локація дуже незвична, але прикольна. 

 

Назва Atomic Simao придумалась у потязі на Коктебель. Ви обоє на фестивалі не вперше, бували у різні роки і як відвідувачі, і як учасники. Що, на вашу думку, є невід’ємною частиною Jazz Koktebel, і як ви ставитесь до трансформацій, що відбуваються з фестивалем після переїзду з Криму?

 

Андрій Волков, Atomic Simao:

Перше, що подобається, — морська тематика, завжди позитивна цікава музика біля моря. Такий формат завжди викликає величезне натхнення. Море — це взагалі окрема історія: у тебе виростають крила, додаються усілякі пригоди. Інший настрій зі знаком плюс.

 

Георгій Вальчук, Junket:

Я відвідую фестиваль з 2008 року. Мене перед виїздом попереджали: «Ти будеш їхати звідтам іншою людиною». Я досить скептично до цього поставився, але коли приїхав, то зрозумів, чому так говорили. Я ходив по фестивалю, дивився на людей довкола і думав: це не Джазкоктебель, це ДЖАкоктебель. Стільки дредастих людей я у своєму житті не бачив ніде.

Та й саме місце манило ще з часів Максиміліана Волошина. Це дуже потужний магніт, що притягує до себе творчих людей різних напрямків, різних професій. Було в цьому щось магічне. 

Я, звісно, їхав на гурти, які були заявлені, але я там уперше почув Red Snapper, і це мене дуже сильно вразило. Цей виступ — мис Хамелеон за сценою, справа море і чудова погода… Я дуже яскраво пам’ятаю, що собі сказав: «Я маю приїхати тут виступити хоча б одного разу». А склалося так, що перший наш виступ був у 2014 році. Це був уже перший фестиваль, який відбувався не у Криму. 

 

Андрій Волков, Atomic Simao:

Я був у Коктебелі (у самому) востаннє 2011 року, коли грали БГ, Parov Stelar. Я пройнявся усією цією двіжухою, мені сподобалось і вайб залишися. Локації міняються, але формат подібний. Усе відбувається біля моря, головне — не міняти цей момент з морем. Щоб усе це відбувалося на березі.

 

Багато хто асоціює Jazz Koktebel festival з першими привозами в Україну світових суперзірок, але нез абуватимемо, що за свою 18-річну історію фестиваль подарував першу велику сцену багатьом знаковим для сучасної України артистам: Джамала, Дахабраха, Вагоновожатые, Hypnotunes, гурт “О” та багатьом іншим. Розмір цьогорічної сцени досить тендітний — але вся вона належить саме новим іменам. У цьогорічному лайнапі їх близько 50 і назви більшості з них абсолютно незнайомі. 

Виступ саме такого — зовсім маловідомого колективу ZfeelZ — вразив відвідувачів не лише якістю музики, а й тим, наскільки впевнено музиканти поводяться на сцені. А ще феміністичними промовами між піснями. 

Вони ровесники фестивалю — їм лише по 18, але їх гурт існує вже аж 5 років. Вони вже встигли зіграти на Республіці, Гогольфесті, Вертухаартфесті, їх відео у тік-току набирають по пів мільйона переглядів, гурт The Unsleeping запросив їх до себе на розігрів. ZfeelZ — це Даніїл Гивентарь, Владислав Іванов, вокалістка Аня Ліпатова та сесійний барабанщик Лев Шуров.

 

Що ви знаєте про фестиваль, на якому вчора грали, та які ваші враження:

 

Анна Ліпатова, Zfeelz:

Мені цей виступ запам’ятається тим, що це одна з небагатьох наших далеких подорожей. Ми відчутно довго їхали в поїзді з Києва. Поки що це найдовша наша подорож. Біля моря перший раз виступаємо. Я роблю багато фото, документую все, бо мені здається, що це історична подія для нас.

 

Лев Шуров, Zfeelz:

Фестиваль чудовий, це насправді легендарний фестиваль, який відбувається з 2005 року. Купа артистів з нього стартували і купа знаменитих артистів на нього приїжджали, тому це честь на ньому грати.

 

Владислав Іванов, Zfeelz:

Це фестиваль з історією. І виступати на фестивалях, які вже були раніше, це окрема енергетика і окремий вайб. Можна бути хедлайнером в новому hyperpop-фесті, який тільки рік існує, але коли є історія, це набагато крутіше. Це відчувається навіть по публіці під час виступу. 

 

У декого з вас батьки музиканти, але не в усіх. Як вони відреагували, коли ви сказали, що їдете грати на Jazz Koktebel? 

 

Владислав Іванов, Zfeelz:

Моя мама не дуже по музиці. Вона слухає нас і ще щось. Вона знає якісь базові фестивалі типу Atlas Weekend. Коли я їй розповів, що нас покликали на Jazz Koktebel, вона кивала головою і говорила: «Оооо, навіть я про таке чула». Це чудово, це дуже класно.

 

Лев Шуров, Zfeelz:

Коли я розповів батьку, він сказав: «Ааа, на Jazz Koktebel… ну щасти вам…». Дуже загадково. Можливо, це тому, що він раніше їздив сюди і бачив тут багато цікавого, такого, що він не хоче мені розповідати. Але, можливо, напише про це у своїй автобіографії.

 

Коли після анексії Криму фестиваль був вимушений шукати нову локацію і через організаційні складнощі до останнього не оголошував лайнап, ніхто з тих, хто придбав квитки за передпродажем, не став їх повертати, і багаторічні відвідувачі фестивалю приїхали за ним уже в Чорноморськ Одеської області. Серед учасників та відвідувачів часто можна почути слова: «Ми їдемо на Jazz Koktebel, щоб згадати, як нам там було круто в попередні роки і в Криму зокрема. Наскільки вам як людям, що не застали фестиваль кримських років, комфортно і цікаво тут знаходитись? Чи не давить на вас оця невід’ємна останні сім років нотка ностальгії у фестивальній атмосфері?

 

Анна Ліпатова, Zfeelz:

Як ми себе тут відчуваємо? Трохи незвично. За останній час у нас з’явилася саме наша аудиторія. Коли ми приїжджаємо на якийсь фестиваль, нас слухають переважно не нові люди. Публіка приходить на фестиваль, щоб почути саме нас. В основному це підлітки. Від них (коли ми в Києві виступаємо) йде певна знайома нам енергетика. Тут — атмосфера інакша, більш домашня і тепла, а не драйвова і бунтівна. Було прикольно відчувати це і бачити нові обличчя зі сцени. 

Ми, мабуть, не так багато тут чули, мені аж захотілося почути більше ностальгічних історій. Для мене Крим — це згадки з дитинства. І я навіть трішки себе тут відчуваю як у дитинстві.

 

Владислав Іванов, Zfeelz:

Є два типи ностальгії. Один — коли ти сидиш в маршрутці і тобі якась бабулька розповідає про смачне морозиво в Радянському Союзі. Це така собі ностальгія. А є світла приємна та добра, як, наприклад, на Jazz Koktebel. І вона чудова. 

 

Під час виступу ви досить активно спілкувались з аудиторією, причому на теми, які завжди викликають дискусію. У ваших треках є і про фемінізм, і про права людини. Очевидно, що ви не просто займаєтесь творчістю по фану, ви своєю музикою висловлюєтеся на складні та важливі соціальні теми. Розкажіть про свої погляди та цінності. Та наскільки, на вашу думку, важливо музикантам мати активну публічну громадянську позицію?

 

Анна Ліпатова, Zfeelz:

Я постійно перебуваю в інтернет-просторі, де ця дискусія постійно піднімається. Я створила для себе бульбашку, в якій усі — феміністи і феміністки, і мені здається, що все окей. А потім ми їдемо в купе, і там на перший погляд миле подружжя літнього віку, а потім чоловік видає: «Мужчина — он берет, а женщина — она дает»…

 

Владислав Іванов, Zfeelz:

Для мене тема громадянської позиції особливо болісна, бо я сам з Луганська. Ми переїхали у 2014 році. Я не бачив так багато, як мої батьки. Але в мене дуже чітка позиція: жодних виступів у Росії, жодних пісень російською мовою.

 

Даніїл Гивентарь, Zfeelz:

Я і всі ми вважаємо, що український артист має мати чітку позицію. Якщо ти не маєш позиції у кейсі української музики — це інфантильно. Ти обмежуєш свій простір від усього і ніби сидиш у якійсь мушлі, де нічого не чути. 

 

У продовження теми про громадянську позицію: в один з перших днів фестивалю був яскравий момент. Ведучі зі сцени робили перекличку і питали, хто звідки приїхав. І у фан-зоні з’явилася група людей великим жовто-блакитним прапором, на якому був напис «Севастопіль». Цього року у програмі фестивалю була дуже об’ємно представлена саме тема Криму. Як саме і хто був з кримчан, розповідає президентка фестивалю ЛІлія Млинарич:

 

Я буду дякувати 2021 року за те, що кримська тема повернулася у загальний національний дискурс. Це дуже важливо. Я завжди кажу, що у нас спочатку був шок від окупації, ніхто до останнього не вірив, що таке станеться. А потім ми цей шок проживали. Важливо, що від держави пролунав меседж про активізацію роботи з цією темою. Ми будемо повертати беззаперечно. У рамках нашої співпраці з USAID з’явився проєкт Крим.медіа. Я знаю, що є цікаві великі медіа-форуми: у Львові, наприклад; був колись ще Донбас медіафорум. Але Крим потребує не меншого і не менш важливого акценту на своїй тематиці. На наш фестиваль доїхали люди з Криму, яким цікава Україна і які хочуть відчувати себе українцями. Для нас це теж дуже важливо. Ми представили кримчан: цікавий проект Dreamdrift — сучасні відео Криму під музичний супровід. ОКРИМЛЕНА — колаборація реперки Юлії Качури з львівським дуетом Krapka;koma. Ця колаборація продемонструвала, що ми можемо співпрацювати і творити разом, навіть коли лідерка проекту живе у Сімферополі. 

Крим — це наше, Крим для нас дорогий, Крим для нас важливий і ми продовжуватимемо працювати над тим, щоб наша музика вільних людей туди діставала. Тому фестиваль Jazz Koktebel і про це теж.

 

Як фестиваль Jazz Koktebel вже давно вийшов за рамки жанрового музичного івенту. Спочатку це був вихід за межі джазу як жанру, пізніше — музики. Нині з кожним роком він все більше стає майданчиком для проговорювання різних болючих для нашої країни тем. Від підтримки молодих артистів до повернення Криму. Jazz Koktebel 2021 відбувся не так масштабно, як у попередні роки, але — дуже затишно і камерно, та подарував своїй публіці не лише традиційно класну музику, а й величезну кількість сенсів, закладених у кожен рядок програми. 

 

Автор статті: Анаід Агаджанова

ексклюзивно для Радіо Аристократи