Вже вісім років поспіль львівський червень стає спекотнішим на п’ять днів. Ця спека, втім, зовсім не стискає груди нестачею кисню. Навпаки – все місто починає дихати музикою, від майданчику у парку імені Богдана Хмельницького до вузьких провулків у центрі. Цьогорічні анонси Leopolis Jazz Fest вже збуджують уяву: хедлайнерами фестивалю стануть віртуозні піаністи Джеймі Каллум і Роберт Гласпер, котрий привезе з собою новий гурт. Поки ми гадаємо, хто ще вибиватиме джаз з клавіш, струн і барабанів червневими вечорами, згадаємо, які легенди нам вдалося почути протягом існування фестивалю.

2011 – Рон Картер

За всю свою кар’єру басист та віолончеліст взяв участь у написанні більш ніж 2,5 тисяч альбомів і закріпив за собою звання найбільш “записуваного” басиста в історії джазової музики. Він грав у “другому великому квінтеті” Майлза Девіса, записувався з Хорасом Сілвером, Ендрю Хіллом і Джимом Холлом. У своїх нескінченних колабораціях Рон Картер став майстром усіх можливих стилів – від бібопу та боса нова до експериментів з легендами хіп-хопу A Tribe Called Quest на альбомі Low Key Theory.  

2012 – Джон Маклафлін

Розвиток стилю ф’южн багато у чому завдячує саме цьому британському гітаристу. Він з’являється на проривних для жанру альбомах Майлза Девіса In a Silent Way i Bitches Brew. Його прогрессів-рок гурт Mahavishnu Orchestra у 1970х став флагманом джаз-рок-ф’южену – технічно неперевершене поєднання стилів, психоделіки та індійських мотивів. Окрім участі у формуванні цілого жанру, Джон займався і більш тривіальними речами: заснував акустичний гурт Shakti, що виконував музику народів світу, грав у гітарному тріо разом з Пако Де Лучія та Ал ді Меола, записувався з Карлосом Сантаною та Джоном Колтрейном.

2013 – Боббі Макферін

Ви можете отримати хоч 10 “Греммі”, але якщо ви записали “ось ту саму пісню своєї кар’єри” – воно з вами назавжди. З Боббі так і вийшло, адже саме він являється автором безсмертної оди щастю “Don’t Worry, Be Happy”. За простотою та наївністю віршів ховається майстер голосу, котрому не потрібен і гурт – він відомий тим, що нерідко записує та виконує пісні без інструментального акомпанементу. Макферін володіє безліччю вокальних прийомів, котрі в повній мірі розкриваються у першому в історії повністю акапельному джазовому альбомі The Voice. Між іншим, його син Тейлор Макферін у цьому році виступить у складі супергурту Роберта Гласпера R+R=NOW.

2014 – Лакі Пітерсон

Музикою американський клавішник і гітарист почав займатись у 5 років. Його батько тримав нічний клуб у стінах котрого виступали Mudy Waters та Джиммі Рід. “Щасливчиком” його називають через декілька причин: він народився у музичній сім’ї і свій перший виступ на телебаченні мав у ті ж 5 років, з легкої руки продюсера Віллі Діксона. Відтоді його життя назавжди пов’язано з музикою: хоч він і не є представником джазової сцени, Пітерсон відомий як різножанровий виконавець, що тяжіє до соулу, блюзу, R&B та рок-н-ролу.

2015 – Гербі Хенкок

Важко назвати більш впливового джазового клавішника, ніж Гербі Хенкок. Він був учасником другого квінтету Майлза Девіса (привіт, Рон Картер!). Разом вони руйнували джазові стандарти і створювали нові, виводячи жанр із заїждженого бібопу у тоді ще незвідане поле експериментів. Звичайно, участю у легендарному гурті все не обмежилося: два його альбоми Empyrean Isles i Madien Voyage стали одними із самих впливових джазових записів 60-х років, й відрізнялися новаторством та технічністю. Він писав саундтреки для реклами та кіно, отримав 14 нагород Греммі. У тому числі у 2007-му за “Найкращий альбом року” – другий в історії музики джазовий альбом, що удостоївся такої нагороди.

2016 – Пет Метіні

Гітарний віртуоз, чий стиль варіюється від контемпорарі-джазу до латина-джазу, насправді меж міксування стилів не знає. Підтвердженням цьому є 20 нагород Греммі і звання єдиного в історії музиканта, котрий може похизуватися 10 статуетками у різних категоріях. Метіні багато експериментує і з інструментами – він одним з перших почав використовувати 12-струнну гітару в джазі, регулярно грає на 42-струнних інструментах під замовлення від фірми Pikasso, а більш за все відомий своїм фірмовим гітарним звучанням, що нагадує індійський сітар.

2017 – Чік Коріа

На пару з Гербі Хенкоком Чік Коріа вважається одним із головних новаторів клавіш у джазі. Існує думка, що саме з альбому Spaces гітариста Ларрі Кор’єла зародився жанр ф’южн; для нього Коріа записував клавіші, а Джон Маклафлін – гітару. Не обійшлося й без колаборацій з Майлзом Девісом і Гербі Хенкоком на тих самих In a Silent Way i Bitches Brew. Невдовзі клавішник взяв новий напрямок, додавши до вже і так насиченого ф’южену латинські мотиви на своєму альбомі Return to Forever. Його композиції Spain, 500 Miles High та Windows вважаються джазовими стандартами.

Радіо (А)