Перед тим, як почати заслуховувати нові українські альбоми та чекати наступної музичної премії (A)Prize, хочемо привідкрити завісу біографії цьогорічного голови журі, “Мойсея української музики”, видатного львівського композитора і музикознавця 

Мирослава Михайловича Скорика. 

Біографічні перипетії

Родина митця сповнена духовного аристократизму: батьки отримали освіту у Відні, мати грала на фортепіано, батько – на скрипці, двоюрідна бабуся – всесвітньо відома оперна співачка Соломія Крушельницька. Саме вона виявила в онука абсолютний слух та порадила віддати хлопця до спеціалізованої музичної школи (десятирічки). А все завдяки спеціально розстроєному на півтона фортепіано, щоб вокалісти не форсували звук під час занять. Та через два роки їхню сім’ю зі Львова заслали до Сибіру, де музику доповнив спорт: Скорик займався легкою атлетикою, настільним тенісом, бадмінтоном, футболом, і навіть отримав спортивний розряд. А паралельно не зраджував музику та протягом 4 років опановував скрипку.

Після смерті Сталіна він зміг повернутися до міста Лева та вступити до консерваторії. Композиторського факультету тоді ще там не було, а рівень інструментального виконавства Скорика був недостатній, тож юнак обрав історико-теоретичний. “Як кажуть, хто погано грає – йде в теоретики”. У Львівській консерваторії студіював під керівництвом Станіслава Людкевича, Романа Сімовича та Адама Солтиса. А його диплом, кантату “Весна” на слова І.Франка, вперше в історії консерваторії диригував ректор Микола Колесса. На аспірантуру композитор вступив у провідний музичний виш світу, московську консерваторію, на курс Дмитра Кабалевського.

По завершенню студентського життя викладає у київській та львівській консерваторіях, у 90-х працює у США та Австралії. Згодом повернувся до України, оскільки у рідному краї завжди краще творити, а “тіні забутих і незабутих предків живуть у композиторі”.

Творчий вирій

Цікаві спостереження з творчості митця.

– Мирослав Михайлович не написав жодної симфонії. “Коли озвучиш ціль, то важче її здійснити” – так і композитор в одному з інтерв’ю пообіцяв написати симфонію, але в результаті написав все, крім неї.

– Скорик став частиною фільму “Тіні забутих предків” завдяки львівському радіо: Сергій Параджанов прийшов на місцеву радіостанцію та попросив послухати українських композиторів, де і почув доленосні акорди. На прем’єру в київський кінотеатр “Україна” режисер Мирослава Михайловича не запросив.

– Всесвітньо відома “Мелодія ля-мінор” з к/ф “Високий перевал” (реж. Володимир Денисенко) має близько півсотні варіантів. Коли у Ватикані у церкві Софії виконували цей твір, Патріарх Святослав Шевчук зазначив, що ця мелодія асоціюється в нього з українською душею.

– Композитор написав музику до балета-триптиха “Перехрестя” в постановці Раду Поклітару у виконанні “Київ Модерн Балет”

– “Якщо твій твір грають вуличні музиканти, то ти чогось досяг у житті” – про львівські та київські вулиці.

– “Мистецтво не любить лінивих”- комерційне замовлення та власне натхнення рівноцінні за якістю, у цьому професіоналізм. Противник математики в музиці, адже природа музики суперечить математиці. Де все прораховано, вже немає місця музиці.

Сучасне музикування

Роздуми Мирослава Михайловича про сучасний стан музичного світу.

– “Не показали на телебаченні – не було події. Такою є жорстока правда, і ми нікуди від неї не подінемось. Усе заполонив шоу-бізнес, зацікавленість серйозною музикою зникає. Популяризують примітивізм, який нічого не дає серцю, а лише розважає”.

– Один з улюблених фільмів – голівудський “Серенада сонячної долини” (реж. Брюс Гемберстоун).

– Болонська система освіти не для музичних вишів, радянський 18-річний шлях від музичної школи до аспірантури вже дає певне підгрунтя. У загальноосвітніх школах не вистачає якісного викладання музики, на Заході всі на базовому рівні вивчають сольфеджіо, співають у хорі. Раніше азіатським виконавцям не вистачало душі, незважаючи на блискучу техніку виконання, але потім туди приїхали наші педагоги, і тепер це конкуренція з душею.

– Ніколи не займався музичною критикою, вважає за краще публічно про колег не висловлюватися. Переконаний тільки в одному: ніколи не потрібно говорити композиторові, що він бездарний. Це дуже нівечить його свідомість.

– Вважає, що на конкурсах більш правильно давати кілька премій, перших місць, адже визначити одного виконавця без вагань майже неможливо.

Де почути в Києві:

• 19 березня НМАУ 19:00 у рамках проекту “Рік музики Мирослава Скорика” (на честь 80-річчя композитора 80 культурно-мистецьких заходів в Україні та світі протягом 2018-19 рр.)

• Національна опера України: опера “Мойсей”, балет “Каприси долі”