Розмовний жанр. Про музику, касети та артитистичну шизофренію з Андрієм Хливнюком

Партнер:


Іноді говорити — це більше про слухати. Ми створили ще одну альтернативу — читати. На честь нового альбому від гурту Бумбокс влаштували камерний вечір  у шоу «Большой Фисун«. Почули Андрія Хливнюка. Додати більше нічого. Ми просто цитуємо.

З часом, коли ти існуєш довше п’яти років, цілі покоління виростають. Я зустрічаю людей, для яких наша команда почалась із альбому «Термінал Б». Це левова частка слухача, для яких Бумбокс — не хіп-хоп команда.

Ми чомусь стали популярними, коли на піку в моєму плейлісті були гурти і важкі, і легкі, які працювали в стилі ragamuffin. Мені хотілось, співаючи, читати. Врешті-решт з’явилась ціла купа артистів, які разом з нами (пізніше чи раніше) були цим зацікавлені.

Не секрет, що всі ми — постмодерністи. І міксуємо жанри. Не вигадали нічого нового.

Не хвилюйтесь. Поки існує команда Бумбокс, ми будемо видавати касети.

Зараз ми видаємо касети. Цей альбом також вийде і на касетах, і на вінілі. Не хвилюйтесь. Поки існує команда Бумбокс, ми будемо видавати касети.


Я так і спеціально команду назвав, щоб грати будь-яку музику. Бумбокс — це коли вставляєш якусь касету — і він грає. Єдина проблема на концертах для нашого звукорежисера Ігора Мельника — йому доводиться терпіти цей «розльот».

Музика, в першу чергу, для меломанів. Мені здається, що ми граємо не для фанатів команди Бумбокс, а для людей, які люблять той мікс і окремо кожен із стилів.  

Ми всі зашорені технічною складовою. Насправді це просто знайомі люди, яким класно разом подорожувати, беруть в руки інструменти та грають. Все.

Треба простіше ставитись до речей. Ми всі зашорені технічною складовою. Насправді, це просто знайомі люди, яким класно разом подорожувати, беруть в руки інструменти та грають. Все. Просто тут. Зараз.

Оце відображення  гастролів і рок-н-ролу таким, яким його розуміють люди, що ходять на концерти. Тому що дивитись на команди, які професійно вишли на сцену, професійно вдягнулись, загримувались і з серйозними пиками роблять свою million-dollar-show-music, скільки б це не коштувало… Ей, це інша штука.

Всі все розуміють. Живих емоцій ніхто не замінить. Тому не зашорюйтесь або зашорюйтесь, вам видніше. Ті, хто мене зневажають, просто йдіть, а ті, хто для кого я хоч щось значу…

Я обрав метод писати про речі, які мене турбують безпосередньо зараз, але і стосуються інших людей. Це рятує від шизофренії артистичної: коли люди використовують образ і живуть іншим життям. Якщо ви не професійний актор, який вміє це робити, будь ласка, будьте обережні. Не грайтеся в таку штуку, бо це переможе автора. Це не я сказав, це сказали 300 років тому.

Якщо ви хочете позбутись якихось серйозних, дуже впливових емоцій, що турбують вас, пишіть про це пісні.

І от який висновок: якщо ви хочете позбутись якихось серйозних, дуже впливових емоцій, що турбують вас, пишіть про це пісні. Вони відпустять — і ви більше не будете перейматись тим. Ви можете повертатись в той стан, співаючи цю пісню, але це не буде більше тягарем. Це як відпустити. Це як сповідь.

Бути щасливим — це і є справа.