Музикою не одуриш — почути ONUKA

Діти запитують у неї, як зробити світ кращим. Відчути, що вона на цьому розуміється, не складно. ONUKA про особисті челенджі, щоденник дивних випадків і роман, породжений музикою. Занотували головне — від ейфорії до інтимного почуття патріотизму.

Про важливість родини

 До 27 років мені здавалось, що треба бути самостійною, менше спілкуватись з родиною. Це був прояв максималізму. Можливо, я була дуже гордою — як їжак на голках. Цей момент минув. Зараз я інакше оцінюю важливість родини, зв’язків з батьками. Добре, що розуміння прийшло не надто пізно. Родина і батьківський приклад стосунків мають велику вагу, впливаючи на психіку людини. Мені пощастило мати класичну родину: батьки все життя були разом, це їхній перший шлюб, у якому двоє дітей. Навіть у складні часи матеріальне залишалось на другому місці, а духовність завжди була первинною. Я дуже ціную дідуся. Бажання, що він був поруч, реалізувала у назві проекту ONUKA. Між іншим бабуся, якій зараз 87 років, відвідує мої концерти, коментує і робить зауваження до нових треків.

Про особисте 

Завжди знайдуться ті, хто радіють, коли у людини трагедія. Не варто усім розповідати про свої стосунки, своє щастя. Це поганий знак. Існує багато негативних людей, котрі бажають зла лише тому, що самі нещасні. Не люблю розповідати, як все ідеально і класно. Вірю, що у всьому важлива порядність. У людини мають обов’язково бути присутні вихованість, чесність, антилицемірство. Напевно, на цих китах базуються стосунки. Якось впродовж 11 годин я слухала альбом Жені Філатова і вивчила його напам’ять. Так почався наш роман, породжений музикою. Спочатку я його полюбила як музиканта, а потім — як людину. Музикою не надуриш. Вона або подобається, або ні. Сьогодні це колаборація двох творчих людей — процес, який є нашим і буденним, і святковим.

IMG_6311
Фото: Александра Железнова

Про добробут

Я підтримую молодих артистів: все, що пройшла на своєму шляху, транслюю їм. Я скоріше за ідею, ніж за гроші. Як правило, класні ідеї виникають дуже несподівано, без бюджету. Мені не потрібно багато, мене задовольняє мінімалістичне. Багатий не той, хто має усе, а той, кому вистачає.

Для мене затишок — це аскетичний спосіб життя. Коли приходить це розуміння, починаєш вільно творити, допомагати і надихатися тим, що корисний

Про розвиток 

Якщо немає поступового розвитку, збільшення аудиторії, майданчиків, складно бути готовим до цього. Організм адаптується і до хвилювання, і до відповідальності. Багато зірок із талант-шоу згасають наступного дня, бо це випадкова популярність. Якщо ти не проходиш шлях артиста, який сам усього досягає, то згодом ламаєшся. У 2013-2014 роках у мене був прорив: сольний проект, команда з 8 чоловік, концерт із оркестром, кілька аншлагів. Часом не можу повірити, що це зі мною відбувалось. Ряд челенджів, які, здавалось, складно подолати, набувають певного ритму. Тоді перестаєш дивуватися, починаєш розвиватися та рухатися вперед.

Про ейфорію та справжні емоції 

Неможливо не відчути синергію з публікою та музикантами. Музика — це ейфорія. Коли під час концерту виникає насолода, її ні з чим не порівняти і не повторити в реальному житті. Це можна порівняти із закоханістю. Я вже навчилась керувати таким станом і можу думати про майстерність виконання, про те, що сказати. Одна досвідчена людина запропонувала поєднати в одне око погляди усіх людей під час виступу. Я уявила, яким би було це око. Чим воно більше — тим більше пристрасть і захват.

У мене звичка після концерту дивитись усі відео в Instagram. Завжди є безліч недоліків. Я роблю зауваження звукорежисерам, музикантам, аналізую, як я рухалась, співала, що сказала.

Не треба чисте виконання, яке нікого не чіпляє. Краще фальшиво заспівати, але запалити. Це те, що викликає справжні емоції

Про народну музику

Я люблю українські народні інструменти, але не в контексті української народної музики. Більшість народної музики поверхнева, вона збіднює звучання цих інструментів, не передаючи їхній основний меседж.

Про патріотичне

Що я можу зробити як артист? Продовжувати використовувати українські інструменти в музиці, писати тексти українською, брати участь у міжнародних фестивалях і представляти Україну. Ті, хто хочуть вбачати зраду, вони бачитимуть її там, де її навіть немає. Патріотизм — це дуже інтимне почуття, воно зароджується з дитинства з чогось більш глибокого, ніж просто постів на Facebook. Дуже зручно сидіти вдома і думати, що ти воюєш на віртуальному фронті.

Патріотизм — це глибоке почуття, як і любов до людини

 Про дивне

Інколи мені сняться треки та ідеї, а у житті трапляється багато дивних випадків. Наприклад, мені порадили бандуриста, який у дитинстві був в оселі мого дідуся. Згодом з’ясувалось, що його батько акомпанував на першому моєму виступі. І таких випадків безліч. Зрозуміла, що життя настільки знакове. Спочатку я дивувалась, вела щоденник випадковостей, які часом обертають долю і стають відправними точками.

IMG_6414
Фото: Александра Железнова

Про гештальт

Незавершений гештальт завантажує тіло, з ним рухаєшся повільніше. Захоплення історією Чорнобиля схоже на вірус, який не покидає. Раніше я цілодобово думала про це, але все знаходить свій фінал. Зараз не впевнена, що будуть ще пісні, присвячені цій тематиці. Якщо дуже багато наголошуєш на якійсь темі, вона набридає, люди не звертають уваги і це починає працювати у зворотному напрямі. Проблема Чорнобиля володіє моєю свідомістю. Можливо, вона отримає життя в іншому мистецькому проекті. Чекає свого часу.

Про те, як змінити світ 

До мене підходять діти і питають, як змінити світ на краще. Єдине — робити те, що тобі подобається. Це стосується абсолютно всіх людей.

Намагатися зробити себе кращим — це гарне рішення